Продаж фермерського господарства: можливі варіанти та їх практичне втілення
Чи можна продати фермерське господарство? Яким чином це зробити? Які труднощі можуть виникнути у фермерів? Звернувшись до спеціального закону, яким визначаються засади створення та діяльності фермерських господарств, бачимо, що питанням їх продажу присвячено одну статтю, яка, на жаль, не дає відповіді на всі поставлені запитання.
Так, згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про фермерське господарство» (далі – Закон) за рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
В наведеній нормі йдеться про один із варіантів продажу фермерського господарства, а саме як цілісного майнового комплексу.
За ч. 1 ст. 22 Закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов’язання. До складеного капіталу фермерського господарства, в свою чергу, можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (ст. 19 Закону).

Майно фермерського господарства може бути відчужене громадянам, які мають право на створення фермерського господарства або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Нагадаємо, що право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. І до таких осіб, у разі придбання ними майна фермерського господарства як цілісного майнового комплексу, встановлена вимога подання на державну реєстрацію Статуту фермерського господарства (ч. 3 ст. 22 Закону).

Варто зазначити, що цю вимогу трактують по-різному. Існує думка, що після придбання цілісного майнового комплексу фермерського господарства покупець має зареєструвати на його базі нове фермерське господарство. Проте, вважаємо, що в даному випадку йдеться про необхідність державної реєстрації змін до Статуту фермерського господарства, яке було відчужене, та змін до відомостей, які містяться про нього у Єдиному державному реєстрі, адже продаж фермерського господарства як цілісного майнового комплексу фактично свідчить про зміну його власника.

В силу статті 657 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Перейдемо до наступного варіанту продажу фермерського господарства, а саме продаж частки в статутному капіталі фермерського господарства.

Відчуження частки в статутному капіталі юридичної особи є чи не найпоширенішим способом продажу підприємства. Говорячи про фермерські господарства, чинне законодавство не містить вимоги щодо обов’язкового формування у них статутного капіталу, але й не забороняє створювати фермерське господарство зі статутним капіталом.
Як правило, положення про розмір статутного капіталу, розмір частки в статутному капіталі кожного із членів (учасників) фермерського господарства закріплюють в його установчому документі. Рішення про зміну (збільшення, зменшення) статутного капіталу фермерського господарства приймається Загальними зборами членів ФГ з подальшою реєстрацією таких змін в Єдиному державному реєстрі. Поряд з цим, членам фермерського господарства статутом надається право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) іншим учасникам фермерського господарства або третім особам.

Слід мати на увазі, що така система оподаткування встановлює для фермерів ряд обмежень, серед яких:
здійснення виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;
провадження господарської діяльності (крім постачання) за місцем податкової адреси;
заборона на використання праці найманих осіб;
Тобто, якщо в статуті фермерського господарства закріплено всі вищенаведені положення, продаж частки в його статутному капіталі не вимагає значних зусиль та затрат. Достатньо лише укласти договір відчуження частки, прийняти рішення про внесення змін до статуту і здійснити державну реєстрацію відповідних змін.
Інша ситуація з фермерськими господарствами, створеними без статутного капіталу, в яких процедура продажу частки дещо ускладнюється. В цьому випадку перед її відчуженням слід сформувати статутний капітал фермерського господарства. Робиться це шляхом:
  • ухвалення уповноваженим органом ФГ рішення про формування статутного капіталу фермерського господарства;
  • розподілу часток між його членами;
  • внесення відповідних положень до статуту фермерського господарства;
  • державної реєстрації таких змін

Після цього члени фермерського господарства вносять свої вклади до його статутного капіталу, що слід оформляти документально (фінансовим документом або актом-приймання передачі).
Подальша процедура відчуження частки є аналогічною тій, що має місце при відчуженні частки у фермерському господарстві зі статутним капіталом.
Ще одним шляхом продажу фермерського господарства є відчуження складників цілісного майнового комплексу.

Вище ми перераховували майно, яке включає фермерське господарство як цілісний майновий комплекс. Це може бути як рухоме, так і нерухоме майно, а також певні зобов’язання. Залежно від того, яке майно підлягає відчуженню, слід керуватися відповідними положеннями чинного законодавства щодо продажу рухомого чи нерухомого майна.
Так, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 657 ЦК України). При цьому, за ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають державній реєстрації, з моменту якої і виникає відповідне право не нерухомість.

Щодо відчуження рухомого майна, договори укладаються в простій письмовій формі, але з чітким зазначенням в них всіх істотних умов (предмета, ціни, прав та обов’язків сторін, строків оплати вартості майна, умови передачі майна, відповідальності сторін тощо).
При відступленні права вимоги або переведенні боргів застосовуються відповідні приписи статей ЦК України (статті 512-523).
Підсумовуючи наведене, зазначимо, що можливих варіантів продажу фермерського господарства на сьогодні є три. Кожен із них має свої особливості, переваги та недоліки. І лише виходячи з інтересів кожної із сторін, можна обрати той, який за конкретних обставин буде максимально влаштовувати і продавця, і покупця.
Автор: Аліна Загурська
Юрист, експерт з земельного права та агробізнесу
Made on
Tilda